Ельміра Мамедівна

Російська агресія, яка відбувається на території України з 2014 року, і посилена з 24 лютого 2022 року змушує багато сімей залишати свої домівки, все нажите протягом свого життя та їхати в невідоме.

Щомісяця ми ділимось з вами історіями наших бенефіціарів, яким ми надаємо підтримку та допомогу.

Сьогодні ділиться своєю історією Грозинська Ельміра Мамедівна. Їй 46 років, родом з села Новокиївка, Скадовського району, Херсонської області.

Село окуповане. В двох-кімнатній квартирі Ельміри живуть агресори.

«Ми хоронили всім селом наших хлопців. Збирали тіла, чоловіки допомогали. Ладно ми старші. Це все бачили діти.» - коментує Ельміра Мамедівна.

З дочкою, зятем та внуком виїхали коли в двір зайшли російські солдати, провели допит про українських військових. Під час виїзду через Запоріжжя попали під обстріл.

«Дякувати Богу, все добре. Змогли проїхати без жертв. Допомагав нам виїхати один чоловік, на його машині. Фурі. Він часто їздив із Запоріжжя. Приїхали сюди в Бердичів, в мене тут знайома.» - розповідає Ельміра.

Зараз проживають сім'єю в орендованій однокімнатній квартирі.

Ельміра Мамедівна дякує місцевим організацям за допомогу, а особливо Благодійному Фонду «Карітас Бердичів УГКЦ». Фондом видається комплексні обіди та абонемент на питну воду, а також отримувала продуктовий та гігієнічний набори.

«Я дуже дякую вам за цю підтримку та допомогу, але хочеться додому.

Прокидатись в рідних стінах. А то так день пройшов і хватить.

В любому випадку додому хочемо повернутись. Там зараз відкрили російську школу. Для дітей це шок. Їх заставлюють туди йти, хто там залишився. Кожен ранок гімн розказують свій. Наші вчителі, слава Богу не пішли. Там в основному всі з Криму приїхали.» - розповідає Ельміра.

Вона вірить, що вже скоро зі своєю сім'єю зможуть повернутись до своєї домівки під жовто-блакитним прапором.

«Потрібно надіятися на краще, тоді все буде.» - Ельміра Грозинська.