"Поради від психолога"

Рубрика тижня: "Поради від психолога"

Дитячі фобії та звідки вони беруться, розповідає дитячий психолог Марина Стороженко:

1. Гіперопіка

Надмірна батьківська опіка підкреслює слабкість та незахищеність дитини. В результаті, у дитини не виникає відчуття самостійності та здатності про себе подбати. Тож на звичайні предмети дитина реагує перебільшено і не вважає себе здатною протистояти небезпеці.

2. Тривожна турбота

Якщо дорослий надто емоційно попереджає дитину про небезпеку, використовуючи формулювання: «Впадеш!», «Буде боляче» і т.д.

Варто зауважити , що саме реакція батьків лякає дитину більше, ніж сама ситуація, щодо якої виникла реакція. Якщо вона чує страх у вашому голосі, то сама відчуватиме панічний жах.

3. Залякування

Типовим чинником дитячої фобії є свідоме залякування дорослими. Батьки використовують вигаданих персонажів, які мають, начебто, утихомирити їх малюка. Натомість, «Бабай у шафі» та «Баба Яга під ліжком» «переїжджають» із мультфільму в підсвідомість малюка, граючи з його уявою. Особливо коли настає пітьма і кожен силует важко розгледіти, але легко дофантазувати.

4. «Білий шум»

Наприклад, дитина грає на поряд із батьками, які дивляться новини. Існує хибна думка, що малюк нічого не зрозуміє. Проте постійні сюжети новин про вбивства, злочини й стихійні лиха відкладаються в пам`яті дитини. Їй не обов`язково розуміти сенс слів: аналізатори слуху та зору працюватимуть у будь-якому разі. Незміцніла дитяча психіка не може впоратися з таким масштабом даних. Тому всі неприємні звуки та образи спливуть уві сні, у вигляді нічних жахів.